воловодити
ВОЛОВО́ДИТИ, джу, диш, недок., розм.
1. Довго вирішувати яку-небудь справу; зволікати.
Справу з дозволом і друкованням [друкуванням] “Кобзаря” воловодили трохи не два роки (О. Кониський);
– Тоді, може, й діла не будемо воловодити? (М. Стельмах).
2. діал. Відволікаючи від кого-, чого-небудь, затримувати; барити.
– Тепер я вас виведу за ворота і тікайте в Божий час... Я остану [залишуся] і цею куклою буду цілий тиждень манити і воловодити вартових і наглядачів, якби сюди заходили (А. Чайковський).
Словник української мови (СУМ-20)