воловодити
волово́дити
Джуся, -дишся, недок., розм. 1. Надто повільно робити що-небудь, марнуючи час; 2. Водитися, возитися з ким-небудь.
Єси блажен
за те, що вже себе не воловодиш
надією, котра не береже,
а більше губить. (ЧТ:81);
...ніщо не родить,
і щось нас водить, воловодить,
а в очі сиплеться пшоно. (П-2:162).
Словник поетичної мови Василя Стуса