воробець
ВОРОБЕ́ЦЬ, бця́, ч., діал.
Горобець.
Воробці .. цвіркали та пищали, мов на дощ (І. Франко);
Добре стрілив .. Упала одна пташка до землі .. Се був воробець (О. Кобилянська);
* У порівн. Дід скулювався, як воробець, і тікав від баби, бо де ж він годен з бабою на край вийти! (В. Стефаник).
Словник української мови (СУМ-20)