ворок
ВО́РОК, а, ч.
1. Мішечок із гострокутним дном для відціджування та віддушування сиру.
Ворок із сиром притискали дошкою, яка кріпилася до кінців столика гвинтами (з наук.-попул. літ.);
* У порівн. Звісив [Микола] над сходами обiпнуте сорочкою барильце живота, схрестив на грудях руки i стояв у прямокутнику свiтла, як вийнятий з-пiд гнiту ворок iз сиром (Р. Андріяшик).
2. рідко. Те саме, що мішо́к 1.
Ворок пшениці.
Словник української мови (СУМ-20)