ворок

ВО́РОК, а, ч.

1. Мішечок із гострокутним дном для відціджування та віддушування сиру.

2. діал. Мішок.

Ворок пшениці.

Значення в інших словниках

1. ворок — во́рок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ворок — (польс. w(rek), -а, ч., діал. Мішок. Вузенький ворок — тісно тут мені, щоб радість розпросторити. (П-1:135).  Словник поетичної мови Василя Стуса
3. ворок — -а, ч. 1》 Мішечок із гострокутним дном для відціджування та віддушування сиру. 2》 діал. Мішок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ворок — ВО́РОК, а, ч. 1. Мішечок із гострокутним дном для відціджування та віддушування сиру. Ворок із сиром притискали дошкою, яка кріпилася до кінців столика гвинтами (з наук.-попул. літ.); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
5. ворок — Мішок, торбина  Словник застарілих та маловживаних слів
6. ворок — Ворок, -ка м. 1) Мѣшокъ. Питався лях: «Що ти постелив?» — Ворок. — «Чим ти вкрився?» — Воротом. — «Що ти поклав у голови?» — Ворок. — А він уліз у мішок, то постелився і вкрився й під головами, й під ногами, — то все один. Ном. № 1308.  Словник української мови Грінченка