вороняччя

ВОРОНЯ́ЧЧЯ, я, с., розм.

Збірн. до во́рон¹ 1 і воро́на 1.

Веселилось вороняччя Над шляхетськими костями (А. Малишко);

Налітала на споживу галич, вороняччя їжі припасла (Н. Забіла);

Зграя голодного вороняччя влаштувала над його тілом свій моторошний бенкет (О. Авраменко).

Значення в інших словниках

1. вороняччя — вороня́ччя іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. вороняччя — -я, с., розм. Збірн. до ворон I 1) і ворона 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вороняччя — Вороня́ччя, -ччя, -ччю, -ччям (зб.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. вороняччя — ВОРОНЯ́ЧЧЯ, я, с., розм. Збірн. до во́рон¹ 1 і воро́на 1. Веселилось вороняччя Над шляхетськими костями (Мал., З книги життя, 1938, 104); Налітала на споживу галич, вороняччя їжі припасло (Забіла, У.. світ, 1960, 166).  Словник української мови в 11 томах