вороняччя
ВОРОНЯ́ЧЧЯ, я, с., розм. Збірн. до во́рон¹ 1 і воро́на 1.
Веселилось вороняччя Над шляхетськими костями (Мал., З книги життя, 1938, 104);
Налітала на споживу галич, вороняччя їжі припасло (Забіла, У.. світ, 1960, 166).
Словник української мови (СУМ-11)