воронячий

ВОРО́НЯЧИЙ, а, е. Прикм. до воро́на 1 й во́рон¹ 1.

Все похмуре подвір’я нагадувало вороняче гніздо (Чорн., Визвол. земля, 1959, 28);

// Власт. вороні й ворону.

На високих зелених тополях і кленах хмарами гніздилися ворони, заглушаючи людські голоси своїм неугавним воронячим галасом (Ле, Право.., 1957, 221).

◊ Воро́няче о́ко (Pasis L.) — багаторічна трав’яниста рослина родини лілійних, яка дає одну чорну отруйну ягоду на кінці стебла.

Значення в інших словниках

1. воронячий — воро́нячий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. воронячий — -а, -е. Прикм. до ворона 1) й ворон I 1). || Власт. вороні й ворону. Вороняче око — багаторічна трав'яниста рослина родини лілійних, яка дає одну чорну отруйну ягоду на кінці стебла.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. воронячий — ВОРО́НЯЧИЙ, а, е. Прикм. до во́рон¹ 1 і воро́на 1. Все похмуре подвір'я нагадувало вороняче гніздо (С. Чорнобривець); Оташ безтямно дививсь на стрілу з чорним воронячим оперінням і не знав, що з нею робити (І.  Словник української мови у 20 томах
4. воронячий — воронячий: ◊ вороняче гніздо в голові ма́ти → голова  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. воронячий — Воро́нячий, -ча, -че; -нячі, -чих  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. воронячий — Воронячий, -а, -е Вороній. Ном. № 12743. вороняче вухо. Порода грибовъ.  Словник української мови Грінченка