воронячий —
воро́нячий прикметник
Орфографічний словник української мови
воронячий —
-а, -е. Прикм. до ворона 1) й ворон I 1). || Власт. вороні й ворону. Вороняче око — багаторічна трав'яниста рослина родини лілійних, яка дає одну чорну отруйну ягоду на кінці стебла.
Великий тлумачний словник сучасної мови
воронячий —
ВОРО́НЯЧИЙ, а, е. Прикм. до во́рон¹ 1 і воро́на 1. Все похмуре подвір'я нагадувало вороняче гніздо (С. Чорнобривець); Оташ безтямно дививсь на стрілу з чорним воронячим оперінням і не знав, що з нею робити (І.
Словник української мови у 20 томах
воронячий —
ВОРО́НЯЧИЙ, а, е. Прикм. до воро́на 1 й во́рон¹ 1. Все похмуре подвір’я нагадувало вороняче гніздо (Чорн., Визвол. земля, 1959, 28); // Власт. вороні й ворону.
Словник української мови в 11 томах
воронячий —
Воронячий, -а, -е Вороній. Ном. № 12743. вороняче вухо. Порода грибовъ.
Словник української мови Грінченка