ворухкий

ВОРУХКИ́Й, а́, е́, розм., рідко.

Те саме, що рухли́вий.

Наливайко дмухнув на ворухкий язичок вогню лойового каганця (Іван Ле);

Дмитро Іванович наживив обидві закидушки й позакидав у темну ворухку глибінь (Ю. Мушкетик);

* Образно. Ходила навколо ворухка і справді нерушена тиша, а в ній сюрчав один тільки цвіркунець (Валерій Шевчук).

Значення в інших словниках

1. ворухкий — ворухки́й прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. ворухкий — -а, -е, розм., рідко. Те саме, що рухливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ворухкий — див. жвавий  Словник синонімів Вусика
4. ворухкий — РУХЛИ́ВИЙ (про людину — повний життєвої сили, енергії, здатний швидко рухатися), ЖВА́ВИЙ, МОТО́РНИЙ, ШВИДКИ́Й, МЕТКИ́Й, ПРОВО́РНИЙ, ПРУДКИ́Й, ВЕРТКИ́Й, В'ЮНКИ́Й, ВЕРТЛЯ́ВИЙ, ВЕРТЛИ́ВИЙ, ЛЕГКИ́Й, СПРИ́ТНИЙ, ПОВОРОТКИ́Й, КРУТЛИ́ВИЙ, ШУ́СТРИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. ворухкий — ВОРУХКИ́Й, а́, е́, розм., рідко. Те саме, що рухли́вий. Наливайко дмухнув на ворухкий язичок вогню лойового каганця (Ле, Наливайко, 1957, 129).  Словник української мови в 11 томах