ворухливий
ВОРУХЛИ́ВИЙ, а, е, розм., рідко.
Те саме, що рухли́вий 2.
Чорне коротеньке пальто міцно охоплювало його добре виковану, ворухливу постать (О. Копиленко);
Маленькою ворухливою цяткою маячив над станцією прапор! (І. Багряний);
Вітер засміявся, хлопнув по-парубоцьки об коліна, одскочив убік, і відти, із сірої ворухливої мли, вискочила несамовита хуртовина (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)