воскувати

ВОСКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що.

Натирати, намащувати або просочувати що-небудь воском; вощити.

Сидів [Митро] коло лави проти вікна, обклався старим шкураттям, воскував нитки на дратву і бісився, як пес (В. Стефаник);

Підлоги миємо.., воскуємо й чистимо, а без пороху таки не обійдеться (Б. Лепкий);

Щоб капронова нитка не плуталася при нанизуванні на неї бісеру, її воскують, а потім знімають надлишок воску (із журн.).

Значення в інших словниках

1. воскувати — воскува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. воскувати — -ую, -уєш, недок., перех. Натирати, намазувати або просочувати що-небудь воском. Воскувати підлогу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. воскувати — Воскува́ти, -ку́ю, -ку́єш; воску́й, -ку́йте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. воскувати — ВОСКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Натирати, намазувати або просочувати що-небудь воском. Воскувати підлогу.  Словник української мови в 11 томах
5. воскувати — Воскува́ти, -ку́ю, -єш гл. Вощить.  Словник української мови Грінченка