вошивий

ВОШИ́ВИЙ, а, е.

На якому багато вошей.

А яка ж це культура, коли ми тисячами писатимемо вірші, а ходитимемо обшарпані, вошиві, вибачте на слові, брудні, смердючі? (М. Івченко);

Осінь підкралася якось несподівано, застала підлітків босими, обдертими й вошивими (О. Донченко);

З евакуації Павло повернувся вошивий і голодний (Григорій Тютюнник);

– Плюнь, Грицю, на ту вошиву постіль та йди сюди (М. Сиротюк);

// лайл. Поганий, негідний.

Свобода, вічний абсолют – тільки й чуєш від вошивих своїх теоретиків, а самі повзають, як рептилії, від погляду твого терпнуть... (О. Гончар);

Байрачний безперестанку лається: – Драпали б оці вошиві недобитки у свій фатерлянд (Є. Доломан);

– Ану відступись! Ідемо до посла за велінням самого султана! З дороги, пловоїди вошиві, грабіжники і зарізяки стамбульські! (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. вошивий — воши́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. вошивий — -а, -е. Який має багато вошей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вошивий — ВОШИ́ВИЙ, а, е. Який має багато вошей. З евакуації Павло повернувся вошивий і голодний (Тют., Вир, 1964, 367); Осінь підкралася якось несподівано, застала підлітків босими, обдертими й вошивими (Донч., II, 1956, 111).  Словник української мови в 11 томах
4. вошивий — Вошивий, -а, -е Вшивый. Вошивий кожушок. Чуб.  Словник української мови Грінченка