вощаний
ВОЩА́НИ́Й, а́на́, а́не́.
1. Просочений, покритий воском.
Перед столом великий кошик, повний дощечок вощаних та згортків паперових (Дніпрова Чайка);
Толові шашки, загорнуті у вощаний папір, запалили (Л. Первомайський);
Сушені плоди і ягоди найкраще тримати у скляних банках, щільно закритих вощаним папером (з газ.);
// Зробл. з воску.
Чоловічок оповідає, а дві купи людей стоять і дивляться одна на одну, але дивляться не так, як незнайомі між собою люди, а так, як дивляться звичайно в музеї на вощані фігури (В. Винниченко);
Вощана свічка.
2. Який має колір воску; блідо-жовтий.
Обличчя його посіріло, і вуха стали вощаними, як у мерця (Л. Первомайський);
Поміж вощаними стернинами білі дрібненькі грицики цвіли поруч із червоненькою заячою конюшинкою і їм гарно було усім (М. Вінграновський);
Замість яскравої люстри вмикав у світлиці нічник, вощана жовтизна гніздилася в хаті до півночі (Є. Пашковський).
Словник української мови (СУМ-20)