вояцький

ВОЯ́ЦЬКИЙ, а, е.

Прикм. до воя́к.

Вершник рвучко розкрив свою ношу і подав Ходкевичу плетений з лози вояцький щит (Іван Ле);

Віденський сотник промовив: – Благословляю вояцьке побратимство! (Р. Іваничук);

Грали лютні, співано вояцьких пісень (П. Загребельний);

// Власт. воякові.

Вояцька кмітливість і одчайдушна хоробрість рятували його хлопців від смерті (Д. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. вояцький — воя́цький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. вояцький — -а, -е. Прикм. до вояк. || Власт. воякові.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вояцький — Воя́цький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. вояцький — ВОЯ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до воя́к. [2-й козак:] А от січовики життя вояцьке Вподобали найбільше над усе (Сам., II, 1958, 34); Вершник рвучко розкрив свою ношу і подав Ходкевичу плетений з лози вояцький щит (Ле, Наливайко, 1957, 267); // Власт. воякові.  Словник української мови в 11 томах
5. вояцький — Вояцький, -а, -е Воинскій, солдатскій. Желех.  Словник української мови Грінченка