впереміжку
ВПЕРЕ́МІЖКУ (УПЕРЕ́МІЖКУ), присл., розм.
Те саме, що впере́між.
По двоє в'їздили в широко розчинені ворота жовніри і козаки впереміжку (Іван Ле);
Плечі Нестора тіпала лихоманка, обсипаючи їх впереміжку то колючою крупою віхоли, то вогнистими снопами іскор (І. Волошин);
Очуняв, а біля мене гора черепків упереміжку з кутею, холодцем та грушками від узвару... (Є. Доломан).
Словник української мови (СУМ-20)