вправляння
ВПРАВЛЯ́ННЯ¹ (УПРАВЛЯ́ННЯ), я, с.
Дія за знач. вправля́ти¹.
Майстри навчали учнів кровопускання, накладання лубків при переломах, вправляння вивихів (з газ.).
ВПРАВЛЯ́ННЯ², я, с.
Дія за знач. вправля́ти² і вправля́тися².
Вона могла дістати десь румунські книжки й читати їх для вправляння (Ірина Вільде);
Повне розпізнавання кольору настає у дітей наприкінці 3-го року. Але при вправлянні воно може з'явитися й раніше (з навч. літ.);
Без роздумування, без тривалого й постійного вправляння неможливо відразу щось розпочати й досягти в ньому успіхів (з публіц. літ.).
ВПРАВЛЯ́ННЯ³ див. управля́ння¹.
Словник української мови (СУМ-20)