вражда

ВРАЖДА́, и́, ж., ц.-с.

Ворожнеча.

Не буде добра, як між своїми вражда (прислів'я);

Дух наш веселиться, Як вороги один одного гублять І про свою вражду між мусульманством трублять (П. Куліш);

Приїхав, Зоринко, сказати, що вини моєї в Боривоєвій смерті немає, тож і вражди між тобою і мною не може бути (Д. Міщенко).

Значення в інших словниках

1. вражда — вражда́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. вражда — ВРАЖДА́, и́, ж., ц.-с. Ворожнеча. Не буде добра, як між своїми вражда (Укр.. присл.., 1955, 69).  Словник української мови в 11 томах