вродливий

ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), а, е.

1. Який має приємне обличчя, вигляд; гарний, красивий.

Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий (Номис);

– Вулкасю милий, уродливий! Мій друже вірний, справедливий! Чи дуже любиш ти мене? (І. Котляревський);

У Брянського юнацьке вродливе обличчя з тонкими рисами (О. Гончар);

В цьому краю царів і пастухів суворі люди, горді і вродливі (Л. Костенко).

2. рідко. Який добре вродив.

Снопи великі, жито вродливе (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. вродливий — вродли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. вродливий — Гарний <�на вроду>, гожий, красний, лепський, флк. хороший, д. хупавий, сил. прегарний, прекрасний, прехороший, хороший-прехороший.  Словник синонімів Караванського
3. вродливий — (уродливий), -а, -е. 1》 Який має приємне обличчя, вигляд; гарний, красивий. 2》 рідко. Який добре вродив.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вродливий — Бездоганний, благовидий, благовидний, благоліпний (заст.), благообразний, божественний, виплеканий, випещений, витончений, вишуканий, вродливець, гармонійний, гарненький, гарнесенький, гарний, гарний-розгарний, гарнісінький, гарнюсінький...  Словник синонімів Вусика
5. вродливий — ГА́РНИЙ (про людину, її риси — який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ (КРА́СЕН) фольк., ГО́ЖИЙ (ГОЖ) фольк., ПРИГО́ЖИЙ фольк., ЛО́ВКИЙ розм., КРАСОВИ́ТИЙ розм., БЛАГОЛІ́ПНИЙ книжн.  Словник синонімів української мови
6. вродливий — ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), а, е. 1. Який має приємне обличчя, вигляд; гарний, красивий. Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий (Номис, 1864, № 1673); — Вулкасю милий, уродливий! Мій друже вірний, справедливий! Чи дуже любиш ти мене?...  Словник української мови в 11 томах