вродливий
ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), а, е.
1. Який має приємне обличчя, вигляд; гарний, красивий.
Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий (Номис, 1864, № 1673);
— Вулкасю милий, уродливий! Мій друже вірний, справедливий! Чи дуже любиш ти мене? (Котл., І, 1952, 207);
У Брянського юнацьке вродливе обличчя з тонкими рисами (Гончар, І, 1954, 19).
2. рідко. Який добре вродив.
Снопи великі, жито вродливе (Фр., III, 1950, 206).
Словник української мови (СУМ-11)