вродливиця
ВРОДЛИ́ВИЦЯ (УРОДЛИ́ВИЦЯ), і, ж. Те саме, що красу́ня 1.
Плющ повивсь по тім балконі, Де вродливиця була (Л. Укр., IV, 1954, 120);
Це була звичайна собі дівчина, метка й моторна,.. не потвора, але ж і не вродливиця (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 473).
Словник української мови (СУМ-11)