врукопаш
ВРУКОПА́Ш (УРУКОПА́Ш), присл.
Діючи прикладом гвинтівки або холодною зброєю в боротьбі з супротивником.
Ніхто не міг би ручитися, що погоня не вдарить урукопаш (Ю. Смолич);
Штурмовики по всій набережній гранатами і врукопаш добивали противника (О. Гончар);
– То свої, місцеві партизани... З карателями билися урукопаш... багнетами й прикладами... (М. Малиновська).
Словник української мови (СУМ-20)