врукопаш
ВРУКОПА́Ш (УРУКОПА́Ш), присл. Діючи прикладом гвинтівки або холодною зброєю в боротьбі з супротивником.
Ніхто не міг би ручитися, що погоня не вдарить урукопаш (Смолич, І, 1958, 102);
Багнетами бились, ішли врукопаш, — Недаром тут близько був славний Сиваш (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 58).
Словник української мови (СУМ-11)