врукопаш

ВРУКОПА́Ш (УРУКОПА́Ш), РУКОПА́Ш, ВРУКОПА́ШНУ (УРУКОПА́ШНУ) розм. Ніхто не міг би ручитися, що погоня не вдарить урукопаш (Ю. Смолич); Партизани підбиралися з боків, вскакували у вагони і йшли врукопашну (Н. Рибак).

Значення в інших словниках

1. врукопаш — врукопа́ш прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. врукопаш — (урукопаш), присл. Діючи прикладом гвинтівки або холодною зброєю в боротьбі з супротивником.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. врукопаш — ВРУКОПА́Ш (УРУКОПА́Ш), присл. Діючи прикладом гвинтівки або холодною зброєю в боротьбі з супротивником. Ніхто не міг би ручитися, що погоня не вдарить урукопаш (Ю. Смолич); Штурмовики по всій набережній гранатами і врукопаш добивали противника (О.  Словник української мови у 20 томах
4. врукопаш — ВРУКОПА́Ш (УРУКОПА́Ш), присл. Діючи прикладом гвинтівки або холодною зброєю в боротьбі з супротивником. Ніхто не міг би ручитися, що погоня не вдарить урукопаш (Смолич, І, 1958, 102); Багнетами бились, ішли врукопаш, — Недаром тут близько був славний Сиваш (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 58).  Словник української мови в 11 томах