вугляк

ВУГЛЯ́К, а́, ч., діал.

Вуглина.

Я зліз із черешні й пішов до куреня. Недалеко від нього на лісовій пропаленій латці чорніли вугляки й недогарки (М. Стельмах);

* У порівн. Голову в жінки пов'язано білою хусткою, а тому її смагляве лице – як великий чорний вугляк, а на цьому вугляку палахкотять очі гострими присками (Є. Гуцало).

Значення в інших словниках

1. вугляк — вугля́к іменник чоловічого роду, істота вуглина діал.  Орфографічний словник української мови
2. вугляк — -а, ч., діал. Вуглина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вугляк — ВУГЛЯ́К, а, ч., діал. Вуглина. Я зліз із черешні й пішов до куреня. Недалеко від нього на лісовій пропаленій латці чорніли вугляки й недогарки (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 93).  Словник української мови в 11 томах