вугляк

ВУГЛЯ́К, а, ч., діал. Вуглина.

Я зліз із черешні й пішов до куреня. Недалеко від нього на лісовій пропаленій латці чорніли вугляки й недогарки (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 93).

Значення в інших словниках

1. вугляк — вугля́к іменник чоловічого роду, істота вуглина діал.  Орфографічний словник української мови
2. вугляк — -а, ч., діал. Вуглина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вугляк — ВУГЛЯ́К, а́, ч., діал. Вуглина. Я зліз із черешні й пішов до куреня. Недалеко від нього на лісовій пропаленій латці чорніли вугляки й недогарки (М. Стельмах); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах