1. Словник української мови у 20 томах

вугляк

ВУГЛЯ́К, а́, ч., діал.

Вуглина.

Я зліз із черешні й пішов до куреня. Недалеко від нього на лісовій пропаленій латці чорніли вугляки й недогарки (М. Стельмах);

* У порівн. Голову в жінки пов'язано білою хусткою, а тому її смагляве лице – як великий чорний вугляк, а на цьому вугляку палахкотять очі гострими присками (Є. Гуцало).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вугляк — вугля́к іменник чоловічого роду, істота вуглина діал. Орфографічний словник української мови
  2. вугляк — -а, ч., діал. Вуглина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вугляк — ВУГЛЯ́К, а, ч., діал. Вуглина. Я зліз із черешні й пішов до куреня. Недалеко від нього на лісовій пропаленій латці чорніли вугляки й недогарки (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 93). Словник української мови в 11 томах