1. Словник української мови у 20 томах

вугля

ВУ́ГЛЯ, я, с., збірн., діал.

Вугілля.

Горить чорне вугля, Горить, не згасає, Залізо калиться, Іскри розсипає (С. Руданський);

І досі бачу ту залізну лопатку, якою батько набирає вугля з дощаної скрині (І. Франко);

Подала Яциха Горпині з мисника нову миску, налляла [налила] з коновки води і нагорнула в печі червоного вугля (Б. Лепкий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вугля — ву́гля іменник середнього роду вугілля діал. Орфографічний словник української мови
  2. вугля — -я, с., збірн., діал. Вугілля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вугля — ВУ́ГЛЯ, я, с., збірн., діал. Вугілля. Горить чорне вугля. Горить, не згасає (Рудан., Тв., 1956, 37); І досі бачу ту залізну лопатку, якою батько набирає вугля з дощаної скрині (Фр., IV, 1950, 187). Словник української мови в 11 томах