вузькоплечий
ВУЗЬКОПЛЕ́ЧИЙ, а, е.
З вузькими плечима.
Високий, стрункий, вузькоплечий, ніби велетень, котрому не дали гаразд розвинутися й набрати тiла (Б. Лепкий);
Я тепло подивився на його [Осодчого] вузькоплечу згорблену спину (Б. Антоненко-Давидович);
– Побачимо, якої ти заспіваєш, коли на горбок Варчукове кодло збіжиться, – усміхнувся в цурпалки вусів Іван Бондар, слідкуючи за вузькоплечою постаттю (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)