вузькоплечий

вузькопле́чий

-а, -е.

Який має вузькі плечі.

Значення в інших словниках

1. вузькоплечий — вузькопле́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. вузькоплечий — ВУЗЬКОПЛЕ́ЧИЙ, а, е. З вузькими плечима. Високий, стрункий, вузькоплечий, ніби велетень, котрому не дали гаразд розвинутися й набрати тiла (Б. Лепкий); Я тепло подивився на його [Осодчого] вузькоплечу згорблену спину (Б.  Словник української мови у 20 томах