вусатий
ВУСА́ТИЙ (рідко УСА́ТИЙ), а, е.
Який має вуса (у 1–3 знач.).
На одних дверях був намальований вусатий і чубатий запорожець (І. Нечуй-Левицький);
Та він садив [дуби], усатий чародій, Роботі сам радіючи своїй (М. Рильський);
Всі, усі тепер у полі. Бо роботи є доволі, Навіть Мурчик – кіт вусатий – Десь повіявся із хати (М. Стельмах);
Кити – теплокровні морські ссавці, чиї предки жили на суші. Вони поділяються на дві групи: зубаті ( до яких належать і дельфіни) і вусаті кити (з наук.-попул. літ.);
* Образно. З обох боків, як стіни, стояло жито й шелестіло вусатим колоссям (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)