вутленький
ВУТЛЕ́НЬКИЙ, а, е.
Зменш.-пестл. до ву́тлий.
Хитається під ногами вутленький місток – улітку він завжди хитається (Григір Тютюнник);
Він з якоюсь лихою втіхою дививсь, що така ще вона [Галя] вутленька, хиленька (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)