вштовхувати
ВШТО́ВХУВАТИ (УШТО́ВХУВАТИ), ую, уєш, недок., ВШТОВХНУ́ТИ (УШТОВХНУ́ТИ), ну́, не́ш, док., кого, що.
Штовхаючи кого-, що-небудь, примусити увійти, в'їхати кудись.
До кімнати вартові вштовхнули Марію (І. Цюпа);
Негадано лісника вкусила непотрібна думка: навіть борсук із темряви виносить на сонце своє дитя, а ти і себе, і своє чадо вштовхнув у темряву (М. Стельмах);
* У порівн. Він мав звичку, розмовляючи, робити такий рух указовим пальцем, неначе вштовхував свої слова в повітря (О. Копиленко).
Словник української мови (СУМ-20)