вівчарка

ВІВЧА́РКА, и, ж.

Порода собак, яких використовують для охоронної, розшукової і т. ін. роботи; собака такої породи.

Вівчарки нюхають вітер і одним оком скоса поглядають на вівці, чи все в порядку (М. Коцюбинський);

Величезна вівчарка з розгону стрибала на Василя й збивала його з ніг (О. Донченко);

Семко Дейнека подав думку, що треба міліціонера б викликати, щоб вівчарку привів та пустив її по сліду (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. вівчарка — вівча́рка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. вівчарка — -и, ж. Назва породи собак, яких використовують перев. для охорони отари овець, складів і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вівчарка — ВІВЧА́РКА (назва породи собак, яких використовують переважно для охорони отари овець, складів і т.ін.), ЧАБА́НКА розм. Стережуть їх (отари) чабани з собаками, білими вівчарками.. Одна така чабанка вільно загризає вовка (З. Тулуб).  Словник синонімів української мови
4. вівчарка — ВІВЧА́РКА, и, ж. Назва породи собак, яких використовують переважно для охорони отари овець, складів і т. ін. Вівчарки нюхають вітер і одним оком скоса поглядають на вівці, чи все в порядку (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах