вівчарка
ВІВЧА́РКА, и, ж. Назва породи собак, яких використовують переважно для охорони отари овець, складів і т. ін.
Вівчарки нюхають вітер і одним оком скоса поглядають на вівці, чи все в порядку (Коцюб., II, 1955, 320);
Величезна вівчарка з розгону стрибала на Василя й збивала його з ніг (Донч., VI, 1957, 202).
Словник української мови (СУМ-11)