вівчарити

ВІВЧА́РИТИ, рю, риш і ВІВЧАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. Доглядати, пасти вівці.

Щонайкраща Чорногорська полонина вислизнула з бідняцьких рук, і то саме тоді, коли Юра був на верхах; він і всі товариші зареклися вівчарити тут (Круш., Буденний хліб.., 1960, 240);

— Ого-го, як ти за літо виріс! Дивись, на ту весну підеш зі мною вівчарити! — хвалив Бучина внука (Чендей, Поєдинок, 1962, 70);

То можна вік цілий жити і не бачити тої краси, не зазнати тих величних вражень сили, що їх зазнаєш, ось так вівчарюючи (Круш., Буденний хліб.., 1960, 239);

За довгі роки життя в горах він багато наслухався легенд, казок, оповідань, багато пригод сам пережив замолоду.. та й потім, коли вівчарював (Гжицький, Опришки, 1962, 20).

Значення в інших словниках

1. вівчарити — вівча́рити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вівчарити — -рю, -риш і вівчарювати, -юю, -юєш, недок. Доглядати, пасти вівці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вівчарити — ВІВЧА́РИТИ, рю, риш, ВІВЧАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. Доглядати, пасти вівці. Ти вівчариш в полонині, пасеш вівці білі (з коломийки); То можна вік цілий жити і не бачити тої краси, не зазнати тих величних вражень сили, що їх зазнаєш, ось так вівчарюючи (А.  Словник української мови у 20 томах
4. вівчарити — ПАСТУ́ШИТИ (бути за пастуха), ПАСТУХУВА́ТИ, ЧЕРЕДНИКУВА́ТИ (перев. при великій рогатій худобі); ВІВЧА́РИТИ, ВІВЧАРЮВА́ТИ, ЧАБАНУВА́ТИ, ЧАБА́НИТИ рідше (при вівцях). — Ми разом пастушили в полонині (М.  Словник синонімів української мови
5. вівчарити — Вівчарити, -рю, -виш гл. Быть пастухомъ овецъ, пасти овецъ. Гол. II. 456. Шух. І. 201.  Словник української мови Грінченка