відбавляти
ВІДБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДБА́ВИТИ, влю, виш; мн. відба́влять; док., кого, що і без прям. дод., розм.
Зменшувати кількість, віднімаючи частину від цілого.
Подаруємо на пам'ять колгоспові свій заступ, тормозки, .. і ще на пам'ять – трирічні борги, і хай добавлять чи нехай відбавлять – не буде тут моєї і ноги (В. Стус).
◇ (1) Хоч відбавля́й (рідко відсипа́й) – дуже багато.
– Танцюристів і співаків у Браному Полі хоч відбавляй (В. Чумак);
– Роботи в нас хоч одбавляй. Маємо от поки! – черкнув пальцем по горлу (Г. Коцюба);
У нього було дуже туге вухо, зате терпіння хоч одсипай (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)