відбатовувати
ВІДБАТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДБАТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що, розм.
1. Відрізувати частину чого-небудь.
Ми дістаємо наші складані виделки та кишенькові ножі й відбатовуємо собі по ніжці засмаженої гуски (із журн.);
Відбатував шматок хліба (Сл. Гр.);
А плуг повзе повз борозну, чересло одбатувало скибу чорної пахучої землі (А. Головко);
* У порівн. Немов відбатували старому Процеві окраєць серця – що не дихне, то й штрикне (Ю. Яновський).
2. перен. Забирати в когось певну ділянку землі.
То він оце одгороджується і одбатував у мене сажнів півтора моєї землі (О. Копиленко).
Словник української мови (СУМ-20)