відбатовувати
ВІДБАТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДБАТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм.
1. Відрізувати частину чого-небудь.
Відбатував шматок хліба (Сл. Гр.);
А плуг повзе повз борозну, чересло одбатувало скибу чорної пахучої землі (Головко, II, 1957, 23);
*У порівн. Немов відбатували старому Процеві окраєць серця — що не дихне, то й штрикне (Ю. Янов., I, 1954, 118).
2. перен. Забирати в когось певну ділянку землі.
То він оце одгороджується і одбатував у мене сажнів півтора моєї землі (Коп., Земля.., 1957, 76).
Словник української мови (СУМ-11)