відбити —
відби́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
відбити —
див. відбивати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відбити —
відбива́ти (відбира́ти, перебива́ти) / відби́ти (відібра́ти, переби́ти) хліб чий, у кого, від кого, рідко кому. Позбавляти кого-небудь заробітку, беручись за ту саму роботу. (Галя:) Я, каже, вивчу, як слід, якого хлопця, а він мені буде хліб одбивати...
Фразеологічний словник української мови
відбити —
ВИРАЖА́ТИ що (передавати, показувати почуття, стан, наміри тощо певними зовнішніми ознаками, проявами, виглядом і т. ін.), ВИЯВЛЯ́ТИ, ВИЛИВА́ТИ, ВІДБИВА́ТИ, ВИПРОМІ́НЮВАТИ, ПРОСВІ́ЧУВАТИ чим, рідше; ДИ́ХАТИ чим, ПОДИХА́ТИ рідко (бути сповненим...
Словник синонімів української мови
відбити —
ВІДБИ́ТИ див. відбива́ти.
Словник української мови в 11 томах
відбити —
Відбива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. відбити, -діб'ю, -б'єш, гл. 1) Отбивать, отбить. Відбив носок од кухля. Став двері одбивати. Рудч. Ск. І. 204. 2) Отбивать, отбить, отталкивать, оттолкнуть; отражать, отразить. Одбиває од берега щука риба ряску. Мет.
Словник української мови Грінченка