відбороняти
ВІДБОРОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДБОРОНИ́ТИ, оню́, о́ниш, док., кого, що.
Те саме, що обороня́ти.
– А пам'ятаєте вчительку в Каховці, що ви її від стражників на пристані відбороняли? (О. Гончар);
[Микола:] Я й не стямився, коли, і хто, і як мене відборонив (І. Франко);
Він відборонив гостей від Рябка і завів до хати (М. Коцюбинський);
[Кезгайло:] Що б він за хлопець був, якби свою Та дівчину не міг одборонити (І. Кочерга).
Словник української мови (СУМ-20)