відбороняти
ВІДБОРОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДБОРОНИ́ТИ, оню́, о́ниш, док., перех. Те саме, що обороня́ти; захищати.
— А пам’ятаєте вчительку в Каховці, що ви її від стражників на пристані відбороняли? (Гончар, Таврія.., 1957, 474);
Він відборонив гостей від Рябка і завів до хати (Коцюб., І, 1955, 47);
[Микола:] Я й не стямився, коли, і хто, і як мене відборонив (Фр., IX, 1952, 101);
[Кезгайло:] Що б він за хлопець був, якби свою Та дівчину не міг одборонити (Коч., П’єси, 1951, 166).
Словник української мови (СУМ-11)