відбутий
ВІДБУ́ТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до відбу́ти 1.
Аж над раном [ранком] по відбутих муках зложено пов'язаних в'язнів на драбинястий віз і повезено до міста (І. Франко);
Денис усе оповідав, не помічаючи того нічого, розпалений своїм оповіданням, згадкою про відбуту боротьбу (Б. Грінченко);
Дали хлопцям від двох до п’яти років. Комусь навіть зарахували час, відбутий під слідством, – рік і дев’ять місяців (Л. Костенко);
// відбу́то, безос. пред.
Нарешті всі паради, всі приватні й урочисті засідання відбуто (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)