відбухати
ВІДБУ́ХАТИ, аю, аєш, док.
1. Перестати бу́хати (у 1 знач.).
Відбухали новорічні салюти, розпито останній келих шампанського, і всі з надією дивляться в майбуття (з газ.);
// безос.
Відбухало, відгриміло за селом (із журн.).
2. що, фам. Збудувати що-небудь велике.
На руїнах прадідівських палаців одбухав [Шамрай] будиночок на вісім кімнат (Григорій Тютюнник);
Корупціонери мусять пояснювати, за які такі грошенята вони відбухали собі кількаповерхові будиночки, а їх дружини катаються на новеньких “мерсах” (з газ.).
3. що і без прям. дод., фам. Те саме, що відбу́ти 1.
Десять літ відбухав як “ворог народу”, бо не зумів підірвати цукровий завод перед приходом німців (з мемуарної літ.);
Спати хочеться! Відбухати третю зміну на будівництві в таку ось погоду – це ого-го!.. (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)