відбуча —
-і, ж., заст. Повинність.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відбуча —
ВІДБУ́ЧА, і, ж., заст. Повинність. Хай одбуває одбучі (Мирний, II, 1954, 282).
Словник української мови в 11 томах
відбуча —
Відбуча, -чі ж. = відбуток. Нехай дурний мужик на всіх робить, за всіх платить, хай одбуває одбучі. Мир. ХРВ. 387. Я відбуду за гріхи відбучу. К. ПС. 139.
Словник української мови Грінченка