відбушувати
ВІДБУШУВА́ТИ, у́є, док.
1. Закінчити, перестати бушувати (у 1 знач.).
Порив гарячого самуму відбушував. Сахара спить (І. Муратов);
Не встигли відбушувати урагани Чарлі і Френсис, як у Флориді чекають наступного (з газ.);
// безос.
Відбушувало, намело, вляглося (О. Гончар).
2. перен. Пройти, минути (перев. бурхливо, інтенсивно, неспокійно).
Тепер ця боротьба повинна відбушувати в твоєму серці, і тоді виявиться, як ти використаєш свою свободу – собі на благо і на порятунок чи на погибель (із журн.);
Відгриміли виборчі баталії, відбушували пристрасті щодо структурування парламенту (з газ.);
Недавно відбушувала дискусія з проблеми захисту авторських прав (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)