відбушувати
ВІДБУШУВА́ТИ, у́є, док. Перестати бушувати.
Порив гарячого самуму відбушував. Сахара спить (Мур., Ідуть.., 1951, 29);
// безос.
Відбушувало, намело, вляглося (Гончар, Земля.., 1947, 90).
Словник української мови (СУМ-11)ВІДБУШУВА́ТИ, у́є, док. Перестати бушувати.
Порив гарячого самуму відбушував. Сахара спить (Мур., Ідуть.., 1951, 29);
// безос.
Відбушувало, намело, вляглося (Гончар, Земля.., 1947, 90).
Словник української мови (СУМ-11)