відвернення
ВІДВЕ́РНЕННЯ, я, с.
Дія за знач. відверну́ти 4, 5.
З кожною годиною небесний гість [астероїд] помітно більшає, розбухає в небі, і хоч уже запропоновано безліч способів відвернення небезпеки, але гарантованого, надійного поки що нема (О. Гончар);
– Мусимо визнати, що ми на порозі катастрофи. Повторюю: на порозі. Чи маємо шанси для її відвернення? (Ю. Андрухович);
Відвернення машиніста від спостереження за сигналами при виникненні несправностей у рухомому складі, у тому числі й у системі керування, може бути загрозою для безпеки руху (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)