відвиклий

ВІДВИ́КЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до відви́кнути.

Ганс Штор .. веде принцесу Елізу нагору до її покоїв, з суворою, старечою, одвиклою галантністю розчиняючи перед нею двері (В. Винниченко);

Одвиклими очима оглядав [М. В. Гоголь] свою стару квартиру – не тільки тому, що забув її за літо, а й тому, що сам став іншою людиною (О. Полторацький);

Ягнич почуває незграбність своїх рук, відвиклих від хліборобства, та все ж косить чепурно, із зворушливою старанністю (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. відвиклий — відви́клий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. відвиклий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до відвикнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відвиклий — ВІДВИ́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до відви́кнути. Сплигнувши з коня, наблизився до дівчини п’янковитою ходою вершника, відвиклого ходити по землі (Гончар, Таврія.., 1957, 378); // У знач. прикм. Одвиклими очима оглядав [М.  Словник української мови в 11 томах