відвиклий

відви́клий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до відвикнути.

Значення в інших словниках

1. відвиклий — відви́клий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. відвиклий — ВІДВИ́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до відви́кнути. Ганс Штор .. веде принцесу Елізу нагору до її покоїв, з суворою, старечою, одвиклою галантністю розчиняючи перед нею двері (В. Винниченко); Одвиклими очима оглядав [М.  Словник української мови у 20 томах
3. відвиклий — ВІДВИ́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до відви́кнути. Сплигнувши з коня, наблизився до дівчини п’янковитою ходою вершника, відвиклого ходити по землі (Гончар, Таврія.., 1957, 378); // У знач. прикм. Одвиклими очима оглядав [М.  Словник української мови в 11 томах